вторник, 13 октября 2015 г.

Концепція Державної цільової економічної програми реформування вугільної промисловості на 2015- 2020 роки

КОНЦЕПЦІЯ

Державної цільової економічної програми реформування вугільної промисловості на 2015- 2020 роки



Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Вугільна промисловість, яка є однією з базових галузей національної економіки, на сьогоднішній день знаходиться в кризовому стані. Незважаючи на антикризові заходи і значну підтримку галузі з боку держави, динаміка основних показників стану державного сектору вугільної промисловості показує, що криза в галузі тільки посилюється. Майже 96% шахт понад 20 років працюють без реконструкції. Через повільну реструктуризацію галузі в експлуатації знаходиться значна кількість дрібних та середніх збиткових неперспективних шахт. Значних масштабів набув знос активної частини промислово-виробничих фондів галузі. Із семи тисяч одиниць основного стаціонарного устаткування дві третини цілком відпрацювали свій нормативний термін експлуатації і потребують негайної заміни.
Особливо загрозлива ситуація склалася в галузі після початку проведення антитерористичної операції, внаслідок чого було порушено залізничне сполучення, поставка матеріалів і обладнання на вугледобувні підприємства, значно погіршилися розрахунки за спожиту електроенергію і відвантажену вугільну продукцію. В результаті на підприємствах галузі, які знаходяться на контрольованій території, за останній рік значно зменшилися обсяги видобутку вугілля і проведення гірничих виробок.

Державними вугледобувними підприємствами, які на теперішній час знаходяться на території підконтрольній Україні, у 2013 році видобуто 8,9 млн. тонн рядового вугілля та отримано 5 103,6 млн. грн. державної підтримки, у тому числі на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції – 4 914,2 млн. гривень. Від виробництва готової товарної вугільної продукції отримано 5 667,6 млн. грн. збитків.

У 2014 році видобуто 7,8 млн. тонн рядового вугілля та отримано 4 118,3 млн. грн. державної підтримки, у тому числі на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції – 4 061,2 млн. гривень. Від виробництва готової товарної вугільної продукції отримано 4 970,9 млн. грн. збитків.
Враховуючи складну ситуацію в економіці України, держава не має можливості підтримувати збиткові підприємства вугільної промисловості.

Тому головним завданням на сьогоднішній день є переведення вугільної галузі на бездотаційний і самоокупний режим діяльності.
Основними проблемними питаннями розвитку державного сектору вугільної промисловості є:
-                                          фінансова незбалансованість майже всіх державних підприємств галузі через обмеженість державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної продукції і технічне переоснащення та низької інвестиційної привабливості;

-                                          хронічний дефіцит чи повна відсутність власних коштів на відтворення виробництва;

-                                          низькі ціни на вітчизняне вугілля, які майже на третину нижчі за імпортну сировину;

-                                          невідповідність стану гірничого господарства шахт та технічного рівня виробництва складності гірничо-геологічних умов і сучасним досягненням науково-технічного прогресу;

-                                          недосконалість нормативно-правової бази для стимулювання підвищення престижності шахтарської праці, збільшення продуктивності праці робітників з видобутку вугілля;

-                                          складність вирішення соціальних питань при реформуванні підприємств вугільної промисловості;

-                                          відсутність стимулюючих факторів при отриманні державної підтримки на покриття витрат із собівартості;

-                                          обмеженість напрямів використання державної підтримки;

-                                              майже все майно підприємств знаходиться під арештом або у податковій заставі.





Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом



Незадовільний стан державних підприємств вугільної галузі зумовлено взаємодією протягом досить тривалого часу цілої низки чинників, які за своєю природою мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. До об’єктивних належать:

-                                          складність гірничо-геологічних умов видобутку вугілля;

-                                          обмеженість капітальних вкладень в попередні роки на відновлення основних фондів;

-                                          недосконалість цінової та тарифної політики;

-                                          відсутність механізму стимулювання впровадження сучасної високопродуктивної видобувної техніки;

-                                          відсутність альтернативних робочих місць у вугільних регіонах;

-                                          втрата кадрового потенціалу вугільної галузі і невідповідність рівня професійної підготовки працівників потребам інноваційного розвитку вугледобувного виробництва.

Суб’єктивні чинники пов’язані з постійними структурними перетвореннями в галузі, які не завжди були достатньо обґрунтованими; низьким рівнем менеджменту державних підприємств вугільної промисловості; відсутністю реальних, забезпечених необхідним фінансуванням програм розвитку і реструктуризації галузі та необхідного законодавчого забезпечення її функціонування.  Крім того, існує ще низка негативних чинників, які суттєво впливають на розвиток галузі.

Тому розв’язання зазначених проблем потребує комплексного підходу,  формування Державної цільової економічної програми реформування вугільної промисловості на період до 2020 року, яка охоплюватиме завдання залучення приватних інвестицій, фінансового оздоровлення державних підприємств галузі, виводу їх на конкурентоспроможний, самоокупний рівень, вирішення соціальних і екологічних проблем шахтарських регіонів.



Мета Програми



Метою Програми є комплексне розв’язання проблемних питань функціонування вугільної галузі, реалізація системних заходів з використання її потенціалу для збільшення обсягів видобутку вугілля, підвищення ефективності і переведення вугільної галузі на бездотаційний і самоокупний режим діяльності з одночасним вирішенням екологічних і соціальних проблем шахтарських регіонів та створення сприятливих інвестиційних умов для приватизації шахт.



Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів



Можливі такі основні варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає залишення існуючої ситуації (обмеженість державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості та відсутність державної підтримки на технічне переоснащення).

Перевагою такого варіанта є економія коштів державного бюджету, які протягом п’яти років спрямовується лише на охорону праці, захист навколишнього середовища, реструктуризацію вугільної промисловості та соціальну підтримку працівників, що вивільняються.

Негативною стороною даного варіанта є зменшення інвестиційної привабливості вугледобувних підприємств, зменшення обсягів видобутку вугілля, необхідних для забезпечення достатнього рівня енергетичної безпеки, зростання заборгованості із заробітної плати, відсутність державних соціальних гарантій для шахтарів, що може призвести до виникнення складних соціальних і екологічних проблем у вуглевидобувних регіонах. В результаті чого можливе хаотичне припинення виробничої діяльності підприємств вугільної промисловості і затоплення шахт.

Другий варіант передбачає державну підтримку підприємств вугільної промисловості у повному обсязі на часткове покриття витрат із собівартості, без фінансування технічного переоснащення та можливістю залучення кредитів інвестора під державні гарантії.

Перевагою такого варіанта є збереження основних фондів, кадрового потенціалу, відсутність соціального вибуху, збереження обсягів видобутку вугілля.

Недоліки. Збільшення навантаження на державний бюджет на постійній основі. Відсутність стимулу нарощування видобутку вугілля та реформування вугільної галузі, неможливість виходу на беззбитковий рівень роботи та низька інвестиційна привабливість вугледобувних підприємств. Ризик щодо реальної можливості повернення кредитів.

Третій, оптимальний варіант розв’язання проблеми полягає у проведенні ефективного реформування вугільної галузі, короткострокове надання державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості, технічне переоснащення та будівництво об’єктів вугледобувних підприємств, охорону праці, ліквідацію та консервацію, для забезпечення виводу ряду вугільних підприємств на беззбитковий рівень роботи.

Реалізація цього варіанту забезпечить створення бази для залучення приватних інвестицій у розвиток вугледобувних підприємств з наступною їх приватизацією. Це дозволить оновити основні фонди підприємств, зберегти кадровий потенціал галузі та збільшити обсяги видобутку вугілля.

Основним ризиком у застосуванні такого підходу є залежність термінів технічного переоснащення, ліквідації та консервації вугледобувних підприємств від стабільного та в повному обсязі фінансування.



Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми




Основними шляхами розв’язання проблеми є реформування вугільної галузі, залучення стратегічних інвесторів, приватизація перспективних і ліквідація (консервація) неперспективних вугледобувних підприємств, виключення факторів високої собівартості, у тому числі, низької продуктивності праці.

При реформуванні державних підприємств вугільної галузі передбачається шахтний фонд розподілити за групами:

•                      перспективні шахти, які мають значний обсяг промислових запасів вугілля і можливість в найкоротші терміни виходу на беззбиткову роботу;

•                      неперспективні шахти, які розподіляються на дві підгрупи:

-           шахти, що підлягають консервації, це шахти з низькими техніко-економічними показниками, високим зносом шахтного фонду, необхідним значним обсягом капітальних інвестицій для виводу шахти на беззбитковий рівень роботи, та великим обсягом запасів вугілля;

-           шахти, що підлягають ліквідації, це шахти, які відпрацьовують залишкові обсяги промислових запасів або не мають можливості виходу на беззбиткову роботу навіть при наявності значних капітальних інвестицій.

На стадії передачі шахт до консервації та ліквідації здійснюється оптимізація підпорядкованості підприємств допоміжного призначення та об’єктів соціальної інфраструктури.

З метою зменшення та оптимізації витрат, у тому числі на утримання апаратів управлінь виробничих об’єднань державних підприємств, перспективні шахти, передбачається приєднати до Державної вугільної компанії.

Після виконання зазначених заходів будуть створені умови для приватизації вугледобувних підприємств.

У рамках виконання Програми плануються забезпечити:

-           максимальне використання у виробництві науково-технологічного, ресурсного та інтелектуального потенціалу галузі;

-           удосконалення нормативно-правової бази для лібералізації ринку вугілля;

-           поліпшення нормативно-правового регулювання та інвестиційного середовища для сприяння залучення передових технологій в розвиток вугільної галузі;

-           розробку нормативно-правових актів з питань реформування вугільної галузі (консервація, ліквідація, внесення змін до переліку об’єктів, які підлягають приватизації);

-           сприяння підготовці висококваліфікованих кадрів для вугільної галузі.

-        реструктуризація боргів вугледобувних підприємств, зняття арешту з майна та виведення з податкової застави.



Конкретні заходи, включаючи підвищення інвестиційної привабливості вугледобувних підприємств, шляхи збільшення обсягів і підвищення економічної ефективності вуглевидобутку, вирішення соціальних і екологічних проблем, нормативно-правове забезпечення галузі та інші заходи, спрямовані на вирішення проблемних питань реформування вугільної промисловості, будуть наведені в Державній цільовій економічній програмі реформування вугільної промисловості на 2015-2020 роки.

Програму планується виконати протягом 2015-2020 років.



Очікувані результати виконання Програми, визначення

її ефективності



Виконання Програми дасть змогу забезпечити:

-                      створення привабливих умов для приватизації вугледобувних підприємств;

-                      зниження собівартості видобутку вугільної продукції;

-                      оптимізацію державної підтримки вугільної галузі;

-                      оптимізацію непрофільних активів вугільної галузі;

-                      скорочення чисельності адміністративного персоналу на підприємствах вугільної галузі та частини непрофільних і допоміжних підприємств на всіх етапах оптимізації їх роботи;

-                                              повне, своєчасне та безперервне забезпечення зростаючих потреб національної економіки якісною вітчизняною вугільною продукцією при максимальному рівні промислової та екологічної безпеки;

-                                              виконання всіх соціальних пільг та гарантій, визначених чинним законодавством для працівників підприємств вугільної галузі;  

-                                              ліквідацію або консервацію підприємств вугільної галузі за умови виконання заходів, визначених Концепцією системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

Передбачається, що починаючи з 2021 року буде припинена державна підтримка вугільної галузі, крім державної підтримки для цілей водовідливу та охорони навколишнього природного середовища.



Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми



Фінансування Програми передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, інвестицій, власних коштів підприємств та інших джерел, що незаборонені законодавством.

Обсяг матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми, визначатиметься під час розроблення відповідних завдань і заходів.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми на 2015-2020 роки становитиме 27158,0 млн. грн., у тому числі з державного бюджету – 11385,5 млн. грн. Фінансування видатків на часткове покриття витрат із собівартості вугільної продукції, будівництво та технічне переоснащення вугледобувних підприємств буде припинено після 2016 року. При цьому, збільшення видобутку вугілля по перспективним шахтам на 80% забезпечить ріст продуктивності праці робітників з видобутку в 1,8 рази, а також зменшення собівартості 1 тонни готової товарної вугільної продукції на 40%.

Обсяги та склад видатків, необхідних для виконання Програми, визначаються щороку підчас формування показників державного бюджету України, виходячи з можливостей державного бюджету після визначення основних макроекономічних показників, які враховуються під час формування закону про державний бюджет на відповідний рік.

Комментариев нет:

Отправить комментарий